Передчуттям спокою і нудьги Мене хвилює мертве листя долі… Час увійти в надійні береги Думкам і мріям… Як діброви голі Очам відслонять далечінь німу І сонце ллється скупо і нечасто, Надходить спокій, дано-бо йому У володіння неподільне час той, Що зветься осінь… Сни і споживай Те, що придбало літо. Сни і згадуй… Та, як уява в тебе ще жива, Умій в нудьзі знаходити розраду.