Попоїм, посплю… Щасливий ніби. Роздобув собі штани нові! Тільки очі так немов у риби Та на в’язах мулько голові. Дотягнусь, пурну – і буде тихо! Мудреці! Через віщо серце ніби віхоть У чужій невимитій руці?