Селянине на вільній ниві! Восени Пригадай, як пішли у гніві По майбутнє твої сини! Драні… Темні… Голодні… Босі… Сорочки зчервонила кров. А дивись – Півземлі і досі Прикрашає ця хоругов! І чутно вже величні кроки: Це селяни земель усіх Через мови, кордони, роки – До своїх! Північ. Захід. І схід. І південь. Від морів, від станків, з лісів! Київ, Дрезден, Калькутта, Відень – Всі. Селянине на вільній ниві, Кров за правду повік жива! Швидко, швидко твої щасливі Жнива!