Сьогодні день, здається, перший влітку Полям засмаленим чоло омив; Крізь дощову густу і рівну сітку Запаленіли ізмарагди нив… А скоро неба жар громами вичах, Вгорі веселкою лишивши слід, – І у селян на стомлених обличчях Не так помітно слово – недорід! І жаб на луках оргія весела Знялася звечора така жива, Що крізь всю ніч вигукували села, Так ніби пошепки, пісень слова… А снилось так: гарячий з півдня вітер, Коса гадюкою блищить в росі… І у газет – нові колонки літер Про те, що хліба вистарчить для всіх!