Туман стіною. Часом загуде Лютіше вітер, змиє коням гриви, – Тоді кільце намітиться руде Там, де пурнуло сонце в морок сивий… І знову мжичить. Важчає сіряк, У сон схиляє голову відлога… Та коні під горбок не йдуть ніяк, – Така важка, така грузька дорога! Злізаю з воза і одним плечем Допомагаю коням з півгодини… Не розбереш, що по виду тече: Гарячий піт чи дощові краплини… Таке безлюддя! Скільки не гукай, – Лиш під ногами стогне мокра глина… А що, як справді вся вона така – Закохана в електрику країна?