У дужих дні – немов слухняна глина, Покірна волі й пальцям різьбаря; А я схилюсь тихенько на коліна, – Шумуйте, днів розбурхані моря! Але не гнів, не заздрість і не втома (Благословенний шлях, що ним іти!), – Якась нова, словам ще не відома, Солодка мука здійснення мети! Хай іншим дні прозорі і покірні, Нехай я сам покірний дням моїм!.. …О днів прийдешніх обрії безмірні, О тишина моїх маленьких рим!