Цвітуть думки, а на слова скупіше… Я знаю сам, – росту. Міняю лист. …Нехай, кому не ліньки, пише, Що от, мовляв, запеклий песиміст… Я ж почуваю так: скажу – бо мушу! – Хоч щось своє, не казане ніким; Коли рядкам якимсь звіряти душу, – Тільки таким! А там нехай, кому не ліньки, пише, В словах нудьгу розводячи густу… Цвітуть думки, і на слова скупіше… Росту.