Вставали, мужні і прямі, Сини віків, сини планети. Щоб не конати у ярмі, Ішли на списи й кулемети. А десь в обозі торохтів Той, хто війну вважає грою — Хто завтра надішле катів, Щоб голову зітнуть герою. Ви й не помітите самі, Як запанує він усюди. І знов застогнете в ярмі, Що назви іншої здобуде. І все повториться колись — Нові бої, нові поразки… Лише історик, вчений лис, Заслужить орденів і ласки. З подій відмивши сльози й кров, Він факти виглянцює строго,— Неначе млин оцей молов Криваве мливо лиш для нього.