Духовна суть — не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я — той, що був, і той. що є сьогодні, — Це дві людські істоти чи одна?.. Я — комісар за класом і за змістом, Я — агітпроп і до промов мастак, Усе життя проживши комуністом, Звихнувсь на старості… Хіба ж не так? Хіба ж поза мордовськими лісами Не те, що сіяв, сам тепер пожав? І все ж не так! Бо я завжди той самий: Робив лиш те, що правдою вважав. Не криюся: уже пізнав утому І стогне замордована душа… Та в чому каятись? Невже у тому, Що шлях життєвий — Це вам не соша?.. Попереду етапи і арешти, І роздоріжжя, й хаос лихоліть. Важливо бути чесним. Ну а решта — Не від людей… На тому світ стоїть.