Линьте, римовані стріли, В далеч Нової Епохи. Тих, кому все зрозуміло, Я не шаную нітрохи. Їх вікова обережність Вчила тихенько жити. Що їм ота Безмежність? З неї штанів не пошити. Ані загнать у ворота, Ані стовкти у ступі, Ані покласти в рота, Ані зварити в супі… Зрілих думок незалежність — Це підозрілі мотиви. Вжитись душею в Безмежність Ще не було директиви. Скажуть такому: Бога Слід вшанувати дарами,— В кров розбиваючи ноги, Він побіжить до храму. Тіло зневаживши тлінне, Рай занебесний вподоба — І упаде на коліна, І набиватиме лоба. І на причілку дому Хрестик поставить невміло… Знову йому, як нікому, Буде усе зрозуміло.