На змореній, незатишній планеті, В казармі серед смороду й хропіння, Мене відвідало нічне видіння — Вусатий горець в маршальськім кашкеті. Зіскакую з постелі серед ночі, Кричу налякано: — Товариш Сталін!.. Довкола мене зеки в струнку стали І мовчки протирають сонні очі. А він сопів і горбився з віддишки. — Здорово, плем’я молоде-зелене! Як славно: тридцять років після мене, А не змінились ні дроти, ні вишки. Запрошую в підземні володіння. Я там будую… — І замовк на слові. З’явились постаті песиголові — І я збагнув таємний зміст видіння.