Вночі не сплю — скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки. Щось у вікні кошлате, чорне. То ген під кам’яне крило Гора, немов курчаток, горне Дощем захлюпане село. Я шепочу у мертве небо, Що вже й мені туди пора. Горни й мене, гора, під себе. Горни, гора… Горни, гора. Та є у мозку на приміті Повите в ніжний холодок: Адже ж лишився в цьому світі Ще не завершений рядок. Його вишукую одразу — Так, як у зливи і вітри Шукають линву скалолази — Дерусь на маківку гори. І птаство на високій ноті Мені гукне: — Живи, дідок, Допоки є в твоїм блокноті Ще не завершений рядок.