Помру за дротом, чи тверда рука Напише косо: “Вислати за межі”?.. Порине в хмарку тіло літака, Щоб загубитись в сонячній пожежі. Чи встигну з неба помахать Дніпру І мовити синам: живіте чесно?.. А може, все не так і я помру В краю, куди не заглядають весни? Моїм сусідом буде по землі Старезний мамут чи його нащадок. І пом’януть в якутському селі, Дихнувши в простір горілчаним чадом. А через рік і сліду не знайти, Де жив я, зліплений з земного пилу. І тільки ти… Я знаю, люба, ти Віднайдеш у снігах мою могилу. І захистиш той горбик від наруг — Не покладешся на чужі гаразди… Як добре те, що віднайшовся друг — Той друг, якого вже хотіли вкрасти!