До рими байдуже мені — Ні, не вона хвилює вічно. Хвилює дух, що у вогні Живе могутньо, вулканічне. Він сам не відає, чому Прийшов сюди. де стогнуть люди, — Де у пекельному диму Його на хрест пошлють Іуди. Той пломінь щирий не шукай В брошурі чи газетній гранці — Знаходити його звикай У сонячнім протуберанці. Якщо пробився вільний дух Розковано, могутньо, зримо, То навіть вишуканий слух Не стане вимагати рими. Ні, не до віршів поспіша — Вогню шукає молодь чиста… Мовчи, коли мовчить душа. А рима — Справа особиста.