Сонце постійно випромінює в космічний простір усті потоки атомних часток, їхній рух називається сонячним вітром. (Із підручника) Ой ти, Земле, нещасна матінко, Як нам зимно в німому затінку Від штиків за дротами колючими Та від мертвих дерев попід кручами! А за хмарами — десь понад нами — Лине, лине сонячний вітер. Снять сузір’я космічними снами, Розгортаються письменами — Чуєш клич полум’яних літер?.. Ми писання того не бачимо — В метушні живемо незрячими, Мов руді мураші поміж травами… Мудре Сонце, хлюпни загравами! Враз полярне сяйво заграло У крилі променевого вітру. Воскресає те, що вмирало,— Дон Кіхот підіймає забрало, А Ван-Гог відмиває палітру. Не дзвеніть на шляхах кайданами, Не кричіть голосами п’яними — Під берізкою чи тополею Порадійте святою волею. Досить крові та штурмів навальних, — Гляньте: сонцем наповнились віти. Встань, народе, відкинь сповивальннк: Йде визвольник і годувальник — Дух космічний, сонячний вітер! Ти вже, маляре, не за дротиною — Намалюй нам сонце дитиною, Грізне небо не спрута щупальцями — Намалюй материнськими пальцями. Вітер сонячний радо зустріне Той, хто душу, мов шибку, витер. Не схиляйте тремтячі коліна — Із граблями під скиртою сіна Пийте, люди, сонячний вітер!