Сосни — колони собору, Небо — розписана баня. В білій безмовності бору Дятла ритмічне длубання. Дятел — як попик, що носом Мудрість длубає церковну. Сонце освітленням косим Схожість довершує повну. Дятле! Молитви не треба Із крижаного Синаю. Сам я під банею неба Вищу премудрість пізнаю. Засіб длубання простого Між сніговими дарами Не розповість, що святого Є у зимовому храмі.