Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на леза Ґвалтівники тупі, брудні… До дроту тягнуться берези — Чернички в білому вбранні. Ні, їх оплакувать не варто: Вони нас бачать крізь дроти. Вони зійшлись на Божу варту, Щоб наші душі вберегти. Щоб вгамувати біль розлуки І відігнати смуток наш… Зелені коси, білі руки І незнищенний Отченаш.