М. Степнякові Із-за жовтого клена Жарка зоря в павутинні. Гашу над столом моїм Полум’я зблідлий листок, А з ним І розцвіти милої казки. Цілу ніч порцеляновий човник плив Проти збитої ряски. Недовго осені згорблений день Буде кульгати в полі пустому. Тільки смутно, щораз то смутніш Вертати надвечір додому. Із-за сірих покрівель Руки диму в липкім павутинні. Порцеляновий човнику мій, Чи поплинемо нині?