Поэты
Категории
Случайный стих
Подписаться
Telegram
Имя
Текст
Поэты
»
Свідзинський Володимир
Свідзинський Володимир
Страница в википедии
І
І довго шукав я живущої води
І цей листочок
І час далекий, і земля далека
Із огневого джерела
Із-за жовтого клена
Б
Балада друга
Балада третя
Буває, в час самотніх дум
В
В полум’ї був спервовіку
В часи давноминулі
Весна, розкрились небеса
Вечірні тріолети
Вже ані словом, ні співом
Вже з дерева життя мойого
Вже хутко день
Висхли, висхли ранні роси
Вона прийшла
Воріття
Вітер
Віють – не віють
Г
Голубими очима
Гори
Д
Десь дощ іде
Десь з’єдналися тисячі сонців
Дитинство
Довіку б тут
Дощ
Дубовий ліс в сумній покорі
Душа поета
З
З книги “Вересень”
З-за похилої стодоли
Зав’язують, затягають
Запах меду і дим гіркий
Збирає ранок
Зелені свята
Зима
Зрада
К
Каплиця
Коли ти була зо мною, ладо моє
Кощаво гримлять трамваї
Л
Лице люстра мертвіє в тіні
Люблю. Покинуто, самітно
М
Маятник натомився
Мені ти милий з давніх літ
Моя дорога в край незнаний
Моя радість самотня й загублена
Н
На Дністрі
На заліску
На заході
На незайманому полі
На руїні
Настане день мій сумний
Не в бога смерті і рабства
Не вій, вітре буйнесенький
Нежданий сніг упав на брость зелену
Незмінно жду прибою в час вечірній
Нерозвійно нагусла над мокрим вікном
Ніч голубая
О
О Боже, не дай загубити ключі
Одступається небо
Ой красно ти, яблунько
П
По лісі шум, розливний шум
Потопало сонце за житами
Прийшов до саду, де був хлопчиком
Приплив
Прощай
Під голубою водою
Р
Ранок
Роздумано, важно ступали коні
Розхиляю колосся
С
Спи
Спогади
Сіяє сад, від наморозі білий
Т
Так сумно тут здавалось самотою
Темна
Теперішнє
Ти велетнем по високості
Ти увійшла нечутно, як русалка
Тут день – неначе сон прозорий
Тільки в вечірньому мороці
У
У рідній моїй стороні
У тьмі, як море, сад шумів
Увечері прийду до хати
Ударив дощ, заколихав
Усе в далечінь я дивлюся
Х
Ходім туди, у ліс, на гору
Холодна тиша
Ц
Цілий день палючий вітер
Щ
Щастя
Я
Я вгорі, над лісом
Як білий дух, метався сніг
Як важко дихає ся ніч
Як тебе утомить місто
Як темно стало
Як тихо тут
Як хочеться покинути себе
