Стара, старенька, Босі, потріскані ноги, В одній руці костур, У другій кошик. Прихилилась лицем до церковного муру І наче завмерла. Темна. Ні синього неба, Ні свіжого листя не бачить. Обнявши її прохолодним затінням, Шепоче над нею розпашиста липа. Спека. Південь гомонить, щебече, співає… В саду над верхами дерев Пронизливо крячуть ворони. Солодко пахнуть акації білі. Пішла… Я знаю житло її бідне: Довге, узеньке подвір’я, Зруйнований дім в глибині, І край нього мала ліплянка. Покрівля прогнила, погнулися стіни, Хутко повалиться зовсім… Як пахнуть акації білі!..