Як тихо тут: земля і сонце! Уже ліщина попустила Свої світильники довгасті, І крихко розцвітає ряст. Як мирно тут: тобі на руку Упала скакавка плеската. В воді озерець джерелянки Кують задуму лісову. Прислухайся: десь за горою, За верховинами дерев, Облоки ронять краплі світла В уважні розплески весни. Побудьмо тут. Тут всі дороги, Що землю, втомлену любов’ю, Вели до нас, її найменших. Побудьмо тут на самоті.