По лісі шум, розливний шум Неперестанний… Гойдаються верхи дубів Високостанних. Над ними хмари, як примари, Пливуть без дум, А долі — срібне щебетання, Зозулі сум. Лягти в траву, стулити очі І тихо снити Про давні літа, про кохання, Про все прожите, Про дорогих, що між живих Уже немає, А вітру плив верхи дубів Нехай гойдає.