Ти велетнем по високості Верстаєш бистрий хід, Але на зоряній розтоці [1] Твій заникає слід. Я тут, на долі, одиноко Іду кудись, як ти. Мій мертвий прицвітень [2] — як око На паволоках темноти. І зглибока до мене голос: «Невілен я: Ти на горі — високий колос, Я, долі, — тінь твоя». ___________________ [1] – Розтока — місце поділу дорога на дві дороги. [2] – Прицвітень — околоцветник (сонце).