Вже з дерева життя мойого Пожовклий лист паде, А черга днів безперестанно До тайних меж веде. Прийду, прийду в країну мертву, До мертвих берегів, І обведу глибоким зором Пустелю без країв. Не буде день, і ніч не буде, А присмерки і сум. І слух напружений уловить Лиш моря вічний шум. І зблизяться холодні тіні, І гляну, і без слів Пізнаю я з очей безодніх Страшний тягар віків. І, як туман, вони схитнуться І тихо одійдуть; І буде на човні невільнім Моя остання путь. Десь упадуть безсилі сльози, Як роси на траву, А я в той час в далекім морі У безвість попливу.