Одступається небо, Виводить поля з таїни. І от полувінком свіжим Встають коралеві горби, А в їх затоці, мирному падолі, Яблуневі сади цвітуть, І сонце, як легкий птах, Перелітає з дерева на дерево, І скрізь, де стану, видний день. А я хотів би глухо скритись, Як іноді зів’ялий вечір Паде між брили хмарові, Де грім ламкий, в вогких ізворах, Розтрушує залізний торох. Іти, іти. Осмеркти в домі, Що лютий морок, як собака, Заліг на дикому порозі, Ввійти, замкнутися у нім, Затьмити прахом незрушенним І образ мій і спомин мій.