Запах меду і дим гіркий Над садом вечірнім. Паровози криками торсають тишу. Піаніно печаль свою Кладе пластівнями на трави, на віти. Я сиджу осторонь золота на ослоні. Я згадую про тебе, як дерево про південь. Мені хочеться кінцем променя Написати біля себе на піску: “Люблю без мрії”.