І цей листочок, Як я, – єдиний: Не був ніколи І знов не прийде, Дитя і плеканець Одної весни. І цей листочок, Як я, уп’ється Любов’ю неба, Землі красою; І він пізнає Таємну волю І в творчім пориві Розкриє серце Яскравим цвітом. Та осінь повіє Холодом зорнім, Блиском зловісним, І він поникне, І рідна гілка Віддасть покірно Свою дитину Землі байдужій. Листочку ярній. Чи ти щасливий? Нічим, нічим я Не більший від тебе.