Лежать руїною палати гордовливі, Кругом, буяючи, розполонивсь бур’ян; Не криє виноград альтанки вимисливі, І співним плюскотом не хлюпає фонтан. В тіні алей, глибоких і пустинних, Блукає тихо промінь осяйний, Увечері рояля звук сумний Не будить лип широковерховинних. Черет і осока обняли сонний став. І пусто скрізь. Лиш дівчинка порою, В забутий парк забрівши самотою, На галяві, серед високих трав, Коли південь виблискує й палає, Із бабки срібної візок собі сплітає.