Глибокий сніг заліг степи. …Порвало серце срібні волоконця… На заході безодня огнева Розкрилась по відході сонця. Понуро жмуряться ліси. …А як збирав я тії ниті!.. Криваво-темний цвіт зорі Розвіяв вітер по блакиті. * * * Густа імла на діл лягла. …Які із них сплітав я ткані!.. Холоне захід. Тоне зір В повільно-смутному згасанні. * * * Так гаснуть серця почуття. Колись забуду, як любив я… Горять краї димчастих хмар, Як непорушних гір верхів’я.