Ой красно ти, яблунько, Зацвітала. Ой рясно ти, зеленая, Плодів приношала. Була б ти багата, Та прийшли дівчата І ласії діти, Розхильчасті віти Понагинали, Запашні яблука Пообривали… — Ой дівчата, дівчата, Уквітчані коси, Нас вітри колихали, Зволожали нас роси, І нас сонце любило, Наші личенька рум’янило, Нас наглядало Золотим оком Ще й наливало Солодким соком… Тепер нашим вітам тяженько, То ви нас здійміте легенько. До церкви однесіте, До святого дому, Учиніте славу літу золотому. У неділю ранесенько Буйно пчоли вигравали, Старенькому пасічнику-діду Над ухом гучали: — Ой діду, наш діду, Ти проспиш до обіду, А ми вдосвіта встали, То вже скрізь побували: Розсипались ми по луках Цвітучих, Розлітались по гаїнах Дрімучих, Погуляли ми і в полі, І в лузі, Побудили дзвіночки В ярузі; Сколихнули ми лелію В діброві, Отрусили з неї роси Перлові; Ми до кожної чарунки Воскової Доливали вологи Медової… То ти, діду, добре дбай, Одного щільника виймай, Однеси до церкви, до святого дому, Учини славу літу золотому. То на Спаса рано-пораненько Не червоні маки зацвітали, Зодягались люде хорошенько, К олом церкву обступали. Випливало сонце із-за саду, Білу церкву рум’янило, Від престолу, з глибини святої, Виходжало золоте кропило, Святило Яблука рум’яні, Вінки квітчані, Меди пахучі, Зілля цілюче, Все, що земля багата Дарувала до свята. То на Спаса рано-пораненько Гомоніли дзвони дрібненько: — Ой слава, слава Весняному раю, А ще більша слава Та щедрому врожаю! Ой слава, слава Жемчужному цвіту, А ще більша слава Та дорідному літу.