Ходім туди, у ліс, на гору! Так свіжо там в південний час. Нас стрінуть берести і граби І холодком обіймуть нас. Є місце там: здовж косогору Щовби і брили кам’яні, Розбиті давніми віками, Чорніють дико в гущині. Киличе пташка. Ледве промінь Згори промкнеться золотий; А долі постіль оксамитну Нечутно стелить мох густий. Як подих казки, нас обійме Зелений змрок верхів рясних, І напою тобою в тиші Палку жадобу уст моїх.