Тільки в вечірньому мороці Та насурмився хати ріг – Розхрабрувався гриб у саду. Плавлю, поплавлю На мряці-тумані, Всіх пов’ялю! Тих, що в цій хаті нещасній, На своїй шапочці красній Чорними цятками пороблю: Ходить коловертнем тут і там, Уприкряється деревам. Коли так – Засвітилася стріха – ага! Засіяв виноград – ага! Синьоворонка тріп-тріп крильми, Туман поповзом на долину: – Леле, гину, Привійте тьми! Отоді ж бо дівчинка з хати: – Грибку, це ти? – Ой, я! – А де ж твої очі ятрані? – Мої очі посліпли в тумані. – Чого в тебе ніжка похила? – Ніч мою ніжнку над’їла… Подив, задума, тінь в очах… А сонця, сонця прилляло, Аж тече по руках.