Тихо плине місяць повний, Осяваючи блакить. Дивну власть, чудовну силу Мертвий зір його таїть. Наче чари невидимі Ллються зверху на моря, І бурхливо рвуться води До безмовного царя. Клекотять і плещуть хвилі І з неоглядних далин Буйно котять срібні гриви До бережних стромовин. Тяжко в камінь ударяють, Рясно сиплють синій блиск, Обливають білим шумом Темних скель безладний тиск. Та дарма. Не зворушити, Не збудити їм мерця; Безпричасні і холодні Риси світлого лиця. Так і я до тебе рвався, Так і я тебе любив. Ти дивилася як місяць, Буйним морем я кипів.