Кусень хліба, молоко в торбині, Босі ніжки, збиті до крові, — Гонить хлопчик гуси по стежині, Прутиком похвиськує в траві. І звертають хлопцеві з дороги, Кидають привітно на ходу: “Ти куди, козаче кривоногий, Може вже шукаєш молоду?” Тільки він всміхається солідно Та з-під лоба гляне мимохідь, І ёму ні трохи не обідно, Що ёго не хочуть розуміть. Бо ж ніхто не знає, що хлопчина Всі шляхи, де йшли мандрівники, Буде знати, як оцю стежину, Що веде від хати до ріки.