Моралісти нас довго вчили, Вибивалися з кволих сил — Мов, людині потрібні крила, Їй ніяк не можна без крил. Я плюю на слова ці завзято, Я обурений ними без меж — Кури й гуси завжди крилаті, Горобці і синиці — теж! Я готовий кричати щосили, Надриваючи голос свій: Не потрібні людині крила, Серце й розум потрібні їй! 04.03.1961