На білих конях пронеслися роки, Забризкали водою з-під копит — І десь далеко дзвонять їхні кроки, І крешуть іскри із камінних плит. Так молодість безцільно пролетіла, Її, бездумну, в далеч понесло. О, чом я не схопився за вудила І на пусте не вискочив сідло! І не помчався в дикому алюрі, Повітря розриваючи грудьми, Назустріч сонцю, радощам і бурі, Назустріч смерті, чорт візьми! 03.07.1962