Не дивися так печально, брів похмуро не підводь. Усміхнись і просто вимов: «Божевільний, не підходь. Не ходи сумний та кислий, стань, досадо, в стороні, Як тебе немає поруч, веселіш тоді мені. І хоч ти ніщо для мене, але ж, бач, яка біда: Мулить око порошина, як під вію попада...» Говори мені і смійся у холодній тишині. Буду знать, що ти щаслива,— легше стане і мені. 21.04.1957