Де сталь кується й зерном дзвенить колос,
Де тайни вічні розум розкрива,
Її ми чуєм рідний теплий голос,
Її нам в душу падають слова.
Коли степи, як море, неокраї
Парують скибами вологої ріллі —
Її там сила творить і буяє
В ім’я життя нового на землі.
Коли в пустелях велетні-заводи,
Мов жерла, в небо труби піднесуть —
То нею підняті й розковані народи
Майбутнього підвалини кладуть.
Коли нові підводяться квартали,
І ллється струм дротами до села,
То ленінським великим ідеалам
Вона життя нев’януче дала.
Коли дзвенять піснями надвечір’я
Над гамом піль і плюскотінням вод,
То їй слова любові і довір’я
В натхненній пісні посила народ.
І всім, хто творить, хто живе і мріє,
Для кого край наш —
То одна сім’я,
І розум світить, і у серце гріє
Просте і рідне партії ім’я.
25.02.1960
