Проходять дні. Життя стікає, І десь громи гримлять у високості. Я жду весни, але її немає, Вона до мене не приходить в гості. Мене докука гадиною стисла, Одна дорога — у Дніпро із кручі... Будь проклят той, хто дав уміння мислить, Хто дав нам розум і серця жагучі. 07.04.1956