Раби хвилинної непевної забави, Легкого щастя й долі шукачі, Хіба ви кращі, ніж бездарні, мляві, На смітник викинуті паничі? І совість ваша п’яна і нечиста, Мов каламутна весняна вода. Ви проіснуєте без цілі і без змісту І по собі не лишите сліда. О, ви навчилися носить зачіски модні, Цінить красу, жувать слова чужі Та проїдати копійки народні, Ви — філістери, гниди — не мужі! Але за ширмою чванливості і цноти, За блиском розкоші і шиком суєти Вам не втаїти власної гидоти І не сховать своєї пустоти. 17.09.1956