Часто я самотній, ніби Крузо, Виглядаю з-за обрію кораблів. І думка безпорадно грузне В клейкім баговинні слів. На своєму дикому острові В шкірянці з убитих надій Штрикаю небо очима гострими: — Де ти, П’ятнице мій? — Залпи відчаю рвуться з горла, Гуркотять у байдужу даль: — Пошли мені, Боже, хоч ворога, Коли друга послати жаль! 24.09.1962