Ти не можеш мене покарати Блискавками з-під милих брів, Бо тебе я навіки втратив. Ще до того, як вперше стрів. Ти не можеш мене любити, Ненавидіть не можеш теж – Ти прийдеш, як гаряче літо, Тільки грозами обпечеш. Через теплі зелені трави Поведе тебе в далеч путь. Та за мною лишиться право До кінця тобі вірним буть. Дні і ночі думать про тебе Виглядати тебе щомить – Лиш для цього, їй-богу, Тричі треба на світі жить!