Ти спішила од мене, ти квапилась дуже. Ворушилися тіні в асфальті байдуже. Я стояв, і дививсь, і не бачив нічого, Тільки чув, як співали закохано ноги. Тільки чув, як спішиш, як тікаєш од мене В надвечір’я дзвінке, гамірливо-шалене, Тишина проковтнула мелодію ніг, Я не рушив із місця, услід не побіг — Ти ж спішила од мене, ти квапилась дуже, А мені так хотілось бути байдужим. 16.12.1956