Умань! Добра, ласкава Умань. Хмари в небі — мов сива шаль. Я люблю у Софіївці думать, Із минулого знявши вуаль. Обійду усі гроти й альтанки, З водограю нап’юся води. Розумію, чому уманчанки На побачення ходять сюди. Ой дівчата, русяві й білі, Чорні очі — мов стиглий глід! Не дивитись на вас не в силі, А мені вже дивитись не слід. І блідніють казкові химери, І німіє антична краса — Ви не гірші нічим од Венери, А вона ж цілий світ потряса! Хто на сонце очей не мружить? От хіба що сліпі — та й все. Той, хто вас обмине байдуже, Мабуть, крем’ях у грудях несе. Я люблю у Софіївці думать, Відганяючи спогадів рій. Від сьогодні, ласкава Умань, Скільки житиму — бранець твій. 28.10.1961