Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада І чується, як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. І сну нема, і спокою немає, І відчаю, і певності нема, Тебе ж у далеч владно закликає Напоєна надіями пітьма. І хочеться всю землю обійняти, І йти шукать нечуваних пригод... О, скільки музики натхненної багато У шумі каламутних вод. 27.05.1960