Я тікаю від себе, від муки і втоми, Від крикливих окатих міст. Я самотній бреду в білу папороть снів, Я зрікаюся всіх і цураюся всього, Бо хочу побути нічим. Я натомлений власною дурістю, Хвалькуватістю власною вбитий, Я від себе втечу в білу папороть снів. Там, у снах, ніжні тигри Цілуватимуть губи мої пересохлі, Леопарди чарівні зніматимуть шкури І мені даруватимуть щедро: — Бери! Я візьму і забуду про все на світі. Стану сном, сновидінням солодким. Як добре, що я — це сон, І як погано, що я проснуся, А біла папороть зазеленіє. 18.06.1963