Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в Донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. Де ми любили і зростали В країні споминів моїх, У дзвоні вічному металу, В цехах широких заводських. Там ще густіш над гаєм дими, І дні садами розцвіли. Копри із зорями ясними Нові копальні підвели. Нові гудки пісні заводять, Як знак і щастя, і надій, Де за Дінцем встають заводи В могутній величі своїй. Шумлять сади над берегами В моєї юності краю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в Донеччину свою.