Гей, рум’яні мої небокраї, ви, міста гомінливі кругом! По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години і вітання, й музика й пісні. Хай сніги простяглися безкраї, сиві хмари закрили блакить, — по країні весна пролітає і крилом журавлиним шумить.