Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють. Од дихання мого тихий мак обліта, ніби ім’я печальне — Марія… Ми з тобою одні. Ми у полі одні. Ти стоїш перед мене, як вечір. Я дивлюсь на заплакані очі твої, на покірно нахилені плечі… В небі хмари біжать… може, буде гроза?! Зацвіли блискавиці над гаєм… Я не можу сказать, я боюсь розказать, що тебе я уже покидаю… Що я можу?.. скажи… Мої дні, мов хрести, я не мав і нічого не маю. Ти стоїш і мовчиш… тільки вітер тремтить, на плечі твоїм шаль підіймає… Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють. Од дихання мого тихий мак обліта, ніби ім’я печальне — Марія.