Моя онученька - Лише Зачую Рідний Крок

Лише зачую рідний крок —
і швидше б’ється серце…
Кладе з лопаточки пісок
Орисенька в відерце.

Для неї сквер —неначе ліс,
над сквером неба далі…
Вона пита, чи не приніс
їй дід нової лялі.

А люди скрізь усе спішать,
куди не подивися,
і діда з лялькою стрічать
біжить моя Орися.

Немов щебечуть солов’ї,
кругом неначе свято.
Цілую щічки я її
і ручки-рученята.